Відповідно до чергової реформи, заявлена ​​мета якої – значне поліпшення надання адміністративних послуг та підвищення якості обслуговування підприємців, з 01.07.2013 року набрали чинності суттєві зміни в законодавстві України про державну реєстрацію. Час “Х” таки прийшов.

Починаючи з цієї дати, всі повноваження і функції з реєстрації суб’єктів підприємництва – як підприємців, так і юридичних осіб, передаються від органів місцевої влади підрозділам територіальних управлінь юстиції (реєстраційним службам).

Але передбачені законодавством строки розгляду та прийняття рішеннь у сфері державної реєстрації залишилися незмінними, так само як і необхідний пакет документів. Акцентуючи увагу на шанобливому підході до малого бізнесу, МінЮст перейнявся метою – не створити проблеми підприємцям. На цій підставі, і щоб уникнути хвилювань на місцевому рівні, вирішуються питання з розміщення державних реєстраторів у тих же приміщеннях державної адміністрації та місцевих виконкомів. Важливим і трохи дивним фактом у даній ситуації виглядає формулювання про тимчасове продовження роботи в даних приміщеннях державних реєстраторів, та ще й з використанням тієї ж оргтехніки. Не встигли підготуватись, як завжди.

Юстиція, користуючись становищем, перетягує на себе всі можливі і неможливі функції, поступово перетворюючись на «монстра», який в силу завантаженості і браку ресурсів, вже не в змозі виконувати поставлені перед ним завдання. Всім відомо, що дана реформа готувалася до виконання ще рік тому, але за цей настільки тривалий період кошти для придбання нових комп’ютерів виділені не були. А що вже говорити про ремонт приміщень? Якщо вони є, звичайно ж. Але на практиці більша частина приміщень відсутня. Причина? Елементарна – а де їх взяти?

Вже давно в нашій країні твердо закріпилося розуміння того, що хто хоче працювати, той сам себе і благоустроює. Таке враження, що фінансування ремонтів та оргтехніки за рахунок спонсорів або самих держреєстраторів негласно затверджено на самому вищому рівні.

Але є більш глобальна проблема, ніж комп’ютери і приміщення – кадри. Якщо з районних адміністрацій перейшло в юстицію досить багато реєстраторів, то з міських рад – практично ніхто. І їх можна зрозуміти. Складно знайти підготовленого класного фахівця, готового змінити місце роботи на зарплату вдвічі меншу (враховуючи відсутність надбавок, які здійснювалися за рахунок міських бюджетів). А чим працювати за 1200 грн. – вже краще «сидіти» на біржі. Або на роботі «шукати» додаткові джерела доходу. Оцінюючи ситуацію, волею-неволею задаємося питанням: «А для чого це все робиться і кому це треба?”. Але комусь видно, треба. Як казали мудрі римляни – шукай, кому вигідно.

Зате Укрдержреєстр «бадьоро рапортує», що в основній частині регіонів чисельність державних реєстраторів (потреба в яких значно зросла) було збільшено до необхідної кількості (а чи хтось рахував, і яким чином цю потребу). І що дані дії були завбачливо зроблені з метою поліпшення умов прийому заявників. Із заяви випливає, що станом на 08.07.2013 р. основна частина управлінь юстиції доповіли про завершення процесу передачі функцій і обов’язків державної реєстрації. Далі ще смішніше – у зв’язку з чітко налагодженою роботою та своєчасною передачею справ, з боку підприємців збурень і заперечень не спостерігається.

Вони самі вірять в це?
Не знаю, але мені віриться насилу. Посудіть самі. Чи взагалі реально, не перериваючи прийому, скласти Акт і передати по ньому десятки тисяч справ, з сотнями тисяч документів. Відповідь зрозуміла.

Тому звертаюся до Вас з проханням написати свій досвід прийому держреєстратором в цей перехідний і складний період. Хоча, може бути, прочитавши даний текст і черговий раз увійшовши в положення, Ви усміхнувшись, скажете: «Та вже звикли»?