Одне з дуже важливих питань, яке викликає чи не найбільше непорозумінь під час проведення реєстраційних дій – підписання установчих документів. Законодавство і роз’яснення досить суперечливі та можуть трактуватись по різному. Тому навіть серед державних реєстраторів немає одинакового підходу щодо вимог до підписання установчих документів. Зовсім не претендую на істину в останній інстанції – викладаю свою точку зору (що навіть часом не збігається з позицією Державної реєстраційної служби), підтверджену багаторічною практикою, яку старатимусь обгрунтувати нормами Цивільного і Господарського Кодексів, спеціальних законів та судовою практикою.

Є кілька можливих варіантів підписання установчих документів.

1. У випадку, якщо реєстрація здійснюється управлінням юстиції за спеціальним законом для відповідної організаційно-правової форми, і цим законом не передбачено внесення в Статут (Положення) відомостей про засновників (наприклад – громадська організація, благодійна організація) – установчий документ засновниками (їх уповноваженими особами) може взагалі не підписуватись (хоча із набранням чинності з 1 січня 2013 року Закону “Про громадські об’єднання”, Статут громадської організації засновниками бажано підписати), а подальші дії державного реєстратора регулюються Положенням про порядок взаємодії органів юстиції та державного реєстратора (тобто, до реєстратора установчі документи не подаються – лише реєстраційна картка, завірена органом юстиції). За такою-ж процедурою проводяться і зміни до установчих документів.

2. Реєстрація здійснюється за спеціальним законом, яким визначено, що реєструючим органом для даної організаційно – правової форми не є державний реєстратор (і не управління юстиції) – наприклад, релігійні організації. В цьому випадку виникають суперечності в тому, що облдержадміністрація при реєстрації видає лише один Статут, а подальші дії державного реєстратора вже регулюються Законом про держреєстрацію, і юрособі потрібно подати пакет документів з двома Статутами (детальніше – у матеріалі “Релігійним громадам”). В цьому випадку необхідне підписання Статутів всіма засновниками. За такою-ж процедурою проводяться і зміни до установчих документів.

3. Підписання установчих документів у випадку створення юрособи згідно Закону про держреєстрацію. В ч.1 ст.87 Цивільного Кодексу вказано, що для реєстрації юрособи Статут (Положення) викладається письмово та підписується всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлено іншого порядку їх затвердження (таке формулювання вже дозволяє різні тлумачення, адже підписання і затвердження установчих документів – це зовсім різні речі).

Але висновок один – на етапі створення юрособи її установчі документи підписуються всіма засновниками. Тим самим засновники стверджують свій намір про заснування та участь у юридичній особі, беруть обов’язки учасників, у тому числі – щодо майнової участі. Якщо на етапі створення на загальних зборах хтось із засновників не бажає затверджувати та підписувати Статут, він просто не набуде статусу засновника, тому – що відповідно до ч.1 ст.100 Цивільного Кодексу України “Право участі у товаристві є особистим немайновим правом”.

Хоча із цього правила є винятки. Наприклад – для акціонерного товариства. Звертаємо увагу на вищевказану ч.1. Ст.87 ЦК – “…якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження…”. Законом “Про акціонерні товариства” не передбачено внесення в Статут відомостей про засновників (акціонерів), і вказано лише, що Статут затверджують установчі збори. Відсутня також вимога щодо підписання Статуту засновниками (акціонерами). Тому вважаю, що Статут акціонерного товариства має право підписувати особа, уповноважена на це зборами акціонерів (наприклад – голова зборів, голова правління, голова наглядової ради). Було також відповідне роз’яснення Держкомпідприємництва із такою-ж позицією.

Інша ситуація – із внесенням змін до установчих документів. З дня створення юридичної особи вступають у дію механізми управління, передбачені статутом. Зокрема, передбачено діяльність вищого органу – загальних зборів учасників (пайовиків, акціонерів, засновників), до компетенції якого входить прийняття рішення про внесення змін до установчих документів, у тому числі – викладення їх в новій редакції. При прийнятті цього рішення потрібний кворум. Для господарських товариств – присутність на зборах учасників або їх представників – власників понад 60% голосів та підтримка рішення більш як 50% від загальної кількості голосів. Обов’язкова одноголосність у прийнятті такого рішення законодавством не встановлена. І цілком логічною є норма Закону про державну реєстрацію щодо підписання установчих документів “засновниками (учасниками) або уповноваженими особами”, без вимоги підписання всіма учасниками.

Тому Статут товариства в новій редакції (зміни до нього) можуть бути підписані лише тими учасниками (уповноваженими особами), які голосували за його прийняття (звичайно, з врахуванням правомочності прийняття цього рішення), а в законодавстві відсутні вимоги щодо підписання установчих документів товариства всіма учасниками. Таку-ж позиції висловив Держкомпідприємництво в роз’ясненнях №3019 від 21.11.2005, №3696 від 25.04.2008, №2318 від 25.02.2010.

Щодо підписання установчих документів уповноваженими особами. Законодавством не передбачено надання права загальним зборам учасників (засновників) товариства, директору, іншій посадовій особі на уповноваження будь-якої особи на підписання установчих документів (чи змін до них) товариства. Це право лише засновника (учасника) товариства. Тому, “уповноважена особа” відповідно ч. 5 ст. 8 Закону про держреєстрацію – представник засновника (учасника), який має право вчиняти правочини від імені доручителя. Тому доручення уповноваженій особі має надаватись окремо кожним засновником (учасником). І протокол загальних зборів, який є актом юридичної особи, не є документом, що підтверджує права представника (виключенням є організаційно-правові форми, для яких спеціальним законом не передбачено внесення в установчі документи відомостей про засновників, а також їх підписання засновниками, що підтверджує рішення Господарського суду м. Києва у справі № 38/26414.09.10).

Ще одне надзвичайно важливе питання – нотаріальне посвідчення копії Статуту (Положення) новоствореної юридичної особи для відкриття рахунку в банку. Більшість реєстраторів при реєстрації юридичної особи не проставляють печатку на ярлику прошивки Статуту. Державна реєстраційна служба на курсах для реєстраторів в усній формі дає рекомендації цього не робити (пояснюючи тим, що реєстратор буде нести відповідальність за зміст документу).

Не погоджуюсь із цією позицією – адже Законом про держреєстрацію визначено, що проведення державної реєстрації юрособи включає також перевірку документів, які подаються, на відсутність підстав для відмови, однією з яких є невідповідність установчих документів вимогам ч.3 Ст.8 Закону (установчі документи юрособи мають містити відомості, які передбачені законом). Забезпечити відповідність установчих документів закону мають засновники (учасники), а своєю печаткою на ярлику прошивки Статуту реєстратор лише засвідчить виконання вищевказаних вимог закону та те, що ним перевірено установчі документи на наявність відомостей, які передбачені законом.

Є ще одне обгрунтування – своєю печаткою на ярлику Статуту державний реєстратор лише засвідчує факт правильності напису на ярлику – “В даному документі пронумеровано та прошито 20 (двадцять) аркушів”.

Проте, оскільки серед державних реєстраторів вже поширена практика не проставляння печатки на ярлику статуту, а нотаріус без печатки не засвідчить копію для подання в банк, пропоную дуже простий вихід із ситуації для новостворених юридичних осіб. Після реєстрації та отримання Виписки з ЄДР, отримати в статистиці також Довідку з ЄДРПОУ, виготовити печатку, після отримання проставити її на ярлику статуту, а тоді подати нотаріусу для завірення копії статуту для банку.

Але в цілому, питання досить складне, і запитань є набагато більше, як відповідей. Тому дуже приємно, що серед партнерів проекту є юрпортал VSS.IN.UA – юридичний сайт, який може допомогти будь-якій людині, що потребує юридичної підтримки, в отриманні достовірних даних з правових питань та наданням безкоштовної достовірної та актуальної юридичної інформації, в тому числі – консультації онлайн.